Насправді він був Мурчик. Але поступово став Мурашкою. Ми тоді ще в селі жили. Я виходила зранку з хати, а він мене чекав у саді чи на городі, ховався в кукурудзі від свекра, бо дуже боявся його. Я лише вийду, а він вже--мяв-мяв, і біжить, тішиться...Їв усе: молоко, сирі яйця, сир, сам полював...Його щурі покусали, так і помер...А потім кішечка прибилася, Мурочка. Ми якраз до міста переїхали жити, і її забрали. А вона вже кітна була. Одного разу спимо, а Мурка стогне. Я дивлюся, а вона народжує! Яка то мама була! Не всі жінки такими мамами бувають, якою Мурочка була. А цього разу в мене вже Макс.)Ось він:
http://www.liveinternet.ru/users/4437240/post241659078/