Костю, а ти чого мені "завикав"?) Я молода бабуся, онучку лише рочок.
А якщо серйозно, то я ніколи з собаками не мала справи. Побавитися, погладити--то одне, а в квартирі--зовсім інше. Я не справлюся, бо турботу про тварин повністю кидають на мене. В моїй родині ніколи не було тварин, це я вперше завела кота, бо в дитинстві дуже мріяла, а батьки не дозволяли. Життя складається так, що треба деколи їхати на лікування, і з собакою не лишиться ніхто. Кота ще мама приходить годувати, і то я чую всякі нарікання--нащо тобі той кіт і таке всяке...А з собакою я не буду мати ні допомоги, ні підтримки...